Християнин повинен любити всіх людей, але це зовсім не перешкоджає любити найперше свою родину і свою батьківщину.
(Послання до вірних Станіславської єпархії, 1899).

Християнин може й повинен бути патріотом, але його патріотизм не може бути ненавистю! І не сміє накладати обов'язків, які б противилися вірі.
(Послання до вірних Станіславської єпархії, 1899).

Хто на своєму місці працює для добра народу, виконуючи сумлінно обов'язки, той є ліпшим патріотом, ніж той, хто багато говорить, а мало робить.
(Послання до духовенства Станіславської єпархії, 1899).

Я українець з діда-прадіда. А Церкву нашу і святий наш обряд полюбив я всім серцем, присвятивши для Божої справи ціле своє життя.
(Послання до духовенства Станіславської єпархії, 1899).

Святим обов'язком християнина є більше любити своїх рідних, ніж чужих. Тому більшою, щирішою має бути любов до родини й батьківщини.
(Найбільша заповідь, 1901).

Після любові до Бога й родини повинна бути любов до свого українського народу й батьківщини. Зі своїм народом та батьківщиною ти зв’язаний не тільки спільною вірою, що її вважаємо найбільшим добром, і святим обрядом, яким дорожимо, – але ще і спільною мовою та звичаями. І тією землицею святою, на якій разом проживаємо… І цілою віковою минувшиною, і спільною українською кров'ю, і спільним добром, і спільною майбутністю… І спільним бажанням та потребами, і спільними терпіннями і злиднями.
(Найбільша заповідь, 1901).

Звідки черпає силу увесь народ, як не з патріотизму? А патріотизм є тим вищим і благороднішим, чим більше опирається на Божому законі. Бо що ж в’яже всіх громадян в одно, як не любов до батьківщини? І що є найбільшою силою суспільства, як не саме згода і єдність його членів? А найкращу цю згоду та єдність знайдете у християнській любові.
(На грані двох віків).

Джерело