2009

Події Української революції 1917-1921рр.

Виходячи з положень Указу Президента №297/2007 від 12.04.2007 р. “Про заходи з відзначення 90-річчя подій Української революції 1917-1921 років та вшанування пам'яті її учасників” у Севастопольському військово-морському ордена Червоної Зірки інституті ім. П.С. Нахімова 29 квітня 2009 р. відбулось відзначення знаменної дати урочистим підняттям українського військового прапора. В урочистості брали участь начальник інституту контр-адмірал С.В. ТАРАНЕНКО, офіцерський та викладацький штат працівників, курсанти та головний військовий капелан Одесько-Кримської Екзархії для ВМС ЗСУ отець Микола Квич.
Урочисте відзначення 91-ї річниці національного флоту засвідчило прагнення особового складу інституту відроджувати славні традиції своїх попередників - військових моряків доби Визвольних змагань Українського народу 1917-1921 рр. та передавати їх молодому поколінню.
Отже 29 квітня 1918 року фактично вперше у новітній історії відбулося народження військового флоту незалежної України, створення якого, маючі давні історичні і геополітичні підвалини, тривало протягом всієї Української національної революції 1917-1921 рр.
Таким чином можна стверджувати, що героїчні події минулого, історична пам'ять українського народу про власну національну військово-морську традицію, про розбудову національного флоту у буремні роки Української революції 1917-1921 рр., стали підґрунтям для швидкого відтворення після розпаду СРСР Військово-Морських Сил України. Самовідданість, палке бажання прислужитися Батьківщині, з якими чорноморці присягнули Україні 29 квітня 1918 року, піднявши на своїх кораблях українські прапори, повторилася у квітні 1992 року.
Наші військові моряки сьогодні із честю відроджують морську славу української держави, наші кораблі гордо несуть Український Прапор над морями та океанами. Можна з впевненістю стверджувати, що Український військовий флот відродився остаточно, остаточно і назавжди.

Деякі події з історії того часу:

Військово-морські сили доби Гетьманату

29 квітня 1918 р. після підйому о 16.00 на кораблях колишнього Чорноморського флоту українського прапора командувач флоту контр-адмірал Михайло Саблін надіслав відповідну телеграму до Києва. Він звернувся і до командування німецького війська в Україні з проханням припинити рух на Севастополь.

На цей час наступ групи підполковника Петра Болбочана, який підійшов до Бахчисараю, а його кінна розвідка - до околиць Балаклави, зупинився: німецьке командування рішуче вимагало повернення українського війська за Перекоп. Зрозуміло, що німців передусім цікавив Севастополь і флот, що там базувався. Конфлікт загострився до такого ступеня, що загрожував роззброєнню українських частин, — група П.Болбочана залишила Крим і передислокувалася спочатку доМелітополя, а далі до Олександрівська Запоріжжя).
Пізно ввечері, рештки червоних військ, захопивши транспорти у супроводі кількох есмінців, залишили Севастополь. Після чого командувач німецького війська в Криму генерал фон Кош дав відповідь делегатам від ЧФ, що припинення наступу не в його компетенції, і обіцяв переслати прохання контр-адмірала Сабліна німецькому головнокомандувачу в Україні генералові Ейхгорнові.
Не маючи жодної відповіді зі столиці і не орієнтуючись добре, що там відбувається, контр-адмірал Саблін, не добившись порозуміння з німцями, вирішив вивести частину кораблів до Новоросійська. Надвечір 30 квітня, колі німецька артилерія вже зайняла позиції на околицях Севастополя, під її вогнем о 20 годині два дредноути „Воля” і, „Свободная Россия" та 15 міноносців покинули Севастополь. Решта флоту, що залишилася у Севастополі, перейшла під командування капітана 1 рангу Михайла Остроградського. Наступного дня, 1 травня, до міста з музикою ввійшли німці. Всі кораблі, що залишилися, було оголошено інтернованими. На них було виставлено німецькі варти і піднято німецькі прапори. Флот, хай і тимчасово, опинився під арештом.
З часом, стосунки між капітаном 1 рангу Остроградським, якого Гетьман П.Скоропадський 21 травня призначив представником України в Криму, і німецьким командування дуже загострилися і М.Остроградський подав у відставку. На його місце було призначено контр-адмірала В.Клочковського, якому вдалося розпочати конструктивний діалог з генералом Кошем. Через певний час на деяких кораблях німці спустили свій прапор.
Ескадра ж контр-адмірала Сабліна, прибувши до Новоросійська, підняла Андріївський прапор. Німці надіслали ультиматум: усім кораблям повернутися до Севастополя 16 червня (згодом цей термін було продовжено до 19 червня). Вночі 16 червня 1918 р. із Новоросійська до Севастополя вийшли дредноут „Воля”, гідрокрейсер „Троян" і 7 міноносців. Решта кораблів, у тому числі і дредноут „Свободная Россия”, через падіння дисципліни та антиукраїнську агітації більшовиків залишились без екіпажів і були затоплені на рейді Новоросійська: більшовики не могли допустити, щоб кораблі стали українськими. Після повернення частини ескадри до Севастополя німці оголосили їх інтернованими і розформували екіпажі кораблів.
Не вдаючись до якихось контрзаходів щодо дій союзників, у Києві вірили, що справа з кораблями і флотом у цілому з часом унормується, тому Міністерство морських справ напрацьовувало державні і нормативні акти щодо розвитку і функціонування флоту, його символіки та інше.
Наказом від 15 липня 1918 р. за № 166/28 затверджено закон про уніформу для українського флоту. 18 липня 1918 р. ухвалено закон про Військово-морський прапор (18.07.2006 р. – 88-а річниця Військово-Морського Прапора), 17 вересня 1918 року наказом №372/159 оголошується закон про вимпел (“майвець”) для військових кораблів, про прапори посла і посланців Української Держави.
Восени 1918 р. для підготовки українських морських офіцерів планувалось відкриття Гардемаринської школи – першого українського військово-морського навчального закладу, спадкоємцем і правонаступником якого сьогодні по праву слід вважати Севастопольський військово-морський ордена Червоної Зірки інститут ім. П.С.Нахімова.
Пізніше, вже за часів Директорії УНР було видано Закон, згідно якого функціонування Гардемаринської школи встановлювалося з 1 жовтня 1919 року.
У вересні 1918 р. Гетьман П.Скоропадський з офіційним візитом відвідав Німеччину, де він зустрічався з кайзером Вільгельмом ІІ. Українська делегація відвідала місця дислокації німецького військового флоту. У листопаді 1918 року німці передали Україні майже всі кораблі, наказом Гетьмана Скоропадського по морському відомству від 11 листопада затверджується бойовий розклад, впроваджується тимчасовий табель про комплектацію кораблів і штабів, про призначення старшин, священиків і кондукторів за цією комплектацією. Наказом від 12 листопада 1918 р. оголошено першу призов новобранців, встановлено штаб навчального відділу новобранців, його керівником призначено капітана II рангу Л.Шрамченка. Того ж дня тимчасовим командувачем Морських Сил України призначено контр-адмірала В.Клочковського, а адмірала А.Покровського — Міністром Морських справ. Наприкінці листопада 1918 р. німці передали Українській Державі Мозирську (Пинську) річну флотилію, командувачем якої було призначено капітана 1 рангу Іллютовича.
У грудні 1918 р. німці покинули Севастополь та інші українські бази й порти. На їх місце тут з'явилися кораблі Антанти. Не зважаючи на піднятий за розпорядженням В.Клочковського Андріївський прапор, союзники виставили варти на всіх надводних кораблях і розпочали ділити їх між собою як воєнну здобич. Потім вивели частину кораблів разом із дредноутом „Воля” до Константинополя (Стамбулу).

Icторичні події:

– березень 1917 р. – у Севастополі створено Чорноморську генеральну раду, завданням якої було виховання національної свідомості моряків-українців.
– липень 1917 р. – на есмінці “Завидный” за рішенням української корабельної ради піднято жовто-синій прапор.

– червень 1917 р. – на лінкорі (дредноуті) “Воля” (водотоннажність – 23 тис. т., екіпаж – 1500 осіб, 12 гармат 305-мм калібру) за рішенням української корабельної ради піднято жовто-синій прапор.

– жовтень-листопад 1917 р. – більше половини кораблів Чорномрського флоту піднімали український прапор.

– 23 листопада 1917 р. – з Севастополя до Києва прибув представник Чорноморського флоту Спаде, який передав звернення командувача ЧФ контр-адмірала О.В.Немітца до УЦР про готовність флоту до переходу під юрисдикцію Української Народної Республіки.

– листопад 1917 р. – відбуття з Севастополя до Києва згідно рішення Загальночорноморського з’їзду у розпорядження Центральної Ради 700 матросів-добровольців, з числа яких, згідно Наказу тодішнього військового міністра С.Петлюри від 6.12.1917 р., було створено Український Чорноморський курінь – прообраз української морської піхоти. Цей Курінь у повному складі загинув у січні 1918 р. під час оборони Києва від агресії військ Раднаркому більшовицької Росії.

– 22 грудня 1917 року – за рішенням Центральної Ради утворено Міністерство морських справ УНР, морським міністром призначено заступника Голови УЦР Дмитра Антоновича.

– 29 грудня 1917 року – на розгляд Центральної Ради подано законопроект “Про флот Української Народної Республіки”, який після доопрацювання був прийнятий 14 січня 1918 р. як Тимчасовий Закон про флот Української Народної Республіки. Цей документ став прообразом української морської доктрини, втіленням національної військово-морської ідеї. Закон затверджував, що “прапором українського військового флоту є полотнище в двох: жовтому і блакитному кольорах. В куті блакитного кольору - історичний золотий Тризуб”. Пізніше, Центральна Рада затвердила Тризуб у якості Державного Герба УНР.

– квітень 1918 р. – розроблено організаційно-штатну структуру Міністерства морських справ УНР, що забезпечило у подальшому динамічну розбудову національного флоту.

– 29 квітня 1918 р. – за наказом командувача Чорноморського флоту контр-адмірала Сабліна М.П. о 16.00 на кораблях, що базувались у Севастополі було піднято синьо-жовті прапори. Зі штабного корабля “Георгий Победоносец” до Києва було надіслано радіограму: "Браття Київської Центральної Ради! Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що знаходився в Севастополі, підняли Український прапор. Контр-адмірал Саблін. 29 квітня".

 

ТИМЧАСОВИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ
ПРО ФЛОТ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
29 грудня 1917 р.

Українська Центральна рада, основуючись на великих подвигах і жертвах, подіяних українським народом на протязі віків для охорони Чорноморського побережжя, і на тім, що північне побережжя Чорного моря в переважній частині становлять українські землі, а також з уваги на те, що на Вкраїну спадає обов'язок охорони політичних і економічних інтересів згаданого побережжя і на те, що український народ поклав велику працю в справі утворення і оборудовання Чорноморської флоти, а також на необхідність негайного підтримання Чорноморської флоти, ухвалила:
І. Російська Чорноморський флот — військовий і транспортний — проголошується флотом Української Народної Республіки і виконує всі обов'язки по охороні побережжя і торгівлі на Чорному і Азовському морях.
Примітка: Українська Народна Республіка під час демобілізації транспортної флотилії має вступити в погодження з республіками, що засновуються на Чорно­морському побережжі, відносно поділу торговельної флоти,
ІІ. Прапором Української військової флоти є полотнище в двох: жовтому і блакитному кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризуб часів Українсько-Руської держави Х в.
III. Прапором Української торговельної флоти е полотнище в двох, жовтому і блакитному, кольорах.
IV. З часу проголошення цього закону всі російські військові і транспортні кораблі на Чорному і Азовському морях повинні підняти вищезгадані прапори Української Народної Республіки.
V. Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання Російського уряду щодо Чорноморської флоти і утримання флоти та портів.
VI. Генеральному секретарству міжнародних справ доручається подати цю ухвалу до відома всім державам.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. Т.2. – К.: Наукова думка, 1997. – 423 с. – С. 78-79.

Рейд Севастопольский марта 14-го дня 1918 г.
…№ 101434. Радио. Принято 19.00. 13/ІІІ-1918. Севастополь, Одесса.
Вимітка з протоколу засідання Центральної Ради.

Центральна Рада дня 14 січня 1918 року ухвалила

 Тимчасовий Закон про флот Української Народної Республіки

1. Російська Воєнно-Морська Флота, військова, транспортна проголошується флотою Української Народної Республіки [і вона виконує] обов’язки по охороні побережжа і торгівлі на Чорному и Азовському морях.
Примітка: Українська Народна Республіка під час демобілізації транспортної флотилії має вступити в погодження з республіками, що засновуються на Чорноморському побережжі.
[2.] Відносно прапора вільної флоти. Під прапором Української військової флоти - полотнище о двох, блакитному і жовтому кольорах. В кряжі блакитного кольору – історичний золотий тризубець з білим [внутрішнім полем в ньому].
3. Прапор[ом] Української торгової флоти є полотнище о двох кольорах – блакитному і жовтому.
4. Українська Народна Республіка [переймає] на себе всі [зоб]ов’язання ** Російського уряду щодо Чорноморської флоти і утримання флоти та портів].
5. З часу проголошення цього Закону – всі військові російські, транспортні кораблі на Чорному і Азовському морях, піднимають вищезгадані прапори Української Народної Республіки.
З оригіналом протоколу згідно: Товариш Голови Української Центральної Ради Шраг. Секретар Р[ади] Постоловський. З оригіналом згідно: Директор Канцелярії Народного Міністерства Справ Морських Савченко-Більський. Киев

№ 101435. Радио. Принята 19 час.10 мин. 13/ІІІ-1918 г. Севастополь, Одесса.

Вимітка з протоколу засідання Центральної Ради

Центральна Рада 14 січня 1918 року ухвалила
Закон про перевод флоту на вільний найм:
1. Примусова служба у військовому флоті Української Народньої Республіки касується. Примітка: Срокі увільнення в запас нележать до компетенції Народнього Міністра Справ Морських
2. Всі служачі Української Фльоти, як на кораблях, так і в гаванях і певних морських закладах на суходолі наймаються по вольному найму.
3. При вступі на службу до військового флоту підписується спеціальний контракт, укладання якого доручається коміссії з представників професійних спілок…і представників Морської Генеральної Ради і окружних Рад, та Народнього Міністерства Української Народньої Республіки. Порушення контракту переслідується карними законами… [Директор Канцелярії Народного Міністерства Справ] Морських Савченко-Більський. Р.-ст. Киев. РДАВМФ. Ф. р-183, оп. 1, спр. 22, арк. 332.

Начальник кафедри соціально-гуманітарних дисциплін СВМІ ім. Нахімова

капітан 1 рангу А.В.Лубенець, кандидат історичних наук, доцент