СВЯТО ЄДНАННЯ

 25 травня в римо-католицькому храмі Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії відбулась святкова літургія з нагоди храмового свята ялтинської УГКЦ Перенесення мощей Св. Миколая Чудотворця, архієпископа Мирлікійського. У часі літургія збіглась із закликом Патріарха Любомира Гузара до віруючих Української Греко-Католицької Церкви молитись за примирення в Україні.
 Богослужіння проводили священики з різних міст Криму – о. Богдан Костецький, парох громад Покрови Пресвятої Богородиці та Пресвятої Трійці (Євпаторія), о. Віктор Гуменюк – громада Св. священномученика Йосафата (Сімферополь), о. Микола Квич – парох громад Успення Пресвятої Богородиці, Св. апостола Андрія Первозванного, Св. Василія Великого та капелан ВМС ЗС України (Севастополь) і ялтинці – протопресвітер о. Ігор Гаврилів і римо-католик о. Юрій Дорогін, монах ордену Св. Домініка.
 У такий святковий день Церква наділяє віруючих особливим благословенням і люди отримують повне прощення гріхів після сповіді і святого причастя – саме тому багато прихожан і прочан з Сімферополя, Севастополя, Євпаторії, Алушти та інших міст сповідались священикам і причащались.
Отець Богдан у проповіді розповів про особливості вшанування Святого Миколая Чудотворця і відзначив, що він був багачем, який потрапив у Царство Небесне, бо із своїм багатством він поводився не як із своїм майном, а таким, яке послане Господом.
У проповіді о. Ігор сердечно привітав дорогу громаду, всіх парафіян і прихожан, всіх присутніх гостей. Він відзначив, що участь у богослужінні зростає і метою ялтинської громади залишається отримання місця для будівництва храму.
Великою православною традицією є освячення води під час великих свят, і вона має таку ж силу, як і вода під час Водохрещі, і священики спільно провели і цей обряд.
Свято для віруючих душ відбулось згідно з православними традиціями і всі його учасники сфотографувались на згадку про цю непересічну подію.
Після цього протопресвітер о. Ігор Гаврилів з Ялти коротко прокоментував цю подію для нашої газети:
– Найважливіше в святі те, що всі громади могли зібратись на спільну молитву і змогли ще раз зустрітись і ще раз засвідчити єдність церкви, єдність народу, те, що українців у Криму є немало і скрізь по всіх містах і селах. Ще важливо те, що літургія зібрала не тільки віруючих греко-католиків, але й віруючих інших конфесій – Київського Патріархату, Автокефальної Православної Церкви, Римо-Католицької Церкви. Всі вірні молились у римо-католицькому храмі. І це є чудо, бо ми бачимо єдність церкви, що ми всі є одне у Христі, єдине містичне тіло Христове.
– Чи існує практика спільного богослужіння поза межами Криму?
– Мабуть, немає такої практики, бо я вже не вперше переконуюсь в тому, що єднає людей біда, тривога, переслідування українців – є воно в Криму, на жаль. І українці в цих спільних молитвах просять у Бога волі, єдності, добробуту, миру, злагоди.
– Чи наближає така практика до єдиної помісної церкви в Україні?
– Наближає, безперечно. Можу стверджувати, що між простими віруючими така єдність вже існує. Очевидно, немає конечного порозуміння між ієрархами наших церков і вирішення цього питання ієрархічними установами. А між людьми і між священиками порозуміння і єдність вже існує.

М. ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.
"Кримська Свiтлиця" #22 за 30.05.2008